НЕМИРІВСЬКИЙ ВІСНИК плюс Субота, 22 липня, 18:21

Лілія Гриневич: Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас
Субота, 22 липня 2017, 18:21
На стінах при вході до Міністерства освіти і науки великими літерами цитата правозахисника і політика Нельсона Мандели: "Освіта – найпотужніша зброя, аби змінити світ".
 
Біля кабінету нинішнього очільника міністерства – інший напис з цитатою Ейнштейна: "Великі проблеми, які стоять перед нами, не можна вирішити на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли вони виникали".
 
Цитати на стінах з'явились в МОН ще до приходу туди Лілії Гриневич. Але проблеми, які стоять перед її командою, таки дуже великі.
 
Та за сто днів її керування освітою міністерству вдалось опрацювати і розвантажити програми для початкової школи, розблокувати роботу Нацагенства із забезпечення якості вищої освіти, підготувати концепцію Нової української школи, витримати тест на організацію ЗНО після минулорічних скандалів та провести вступну кампанію.
 
І це далеко не повний перелік досягнень, яких, усе ж, виається мало у сфері освіти, де накопичилось величезна кількість проблем.
 
Лілія Гриневич зустрічає нас наприкінці робочого дня помітно втомленою й одразу переходить до розмови.
Вона чітко пояснює суть реформи середньої школи, яку взялась впроваджувати.
 
І часто повторює: реформа не пройде без підтримки її суспільством.
 
"Ми мали цей довід із ЗНО. Аж коли ми достукались і пояснили, що дає ЗНО для дітей – нас підтримало суспільство. Потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху", – каже вона.
 
Приклад із зовнішнім оцінюванням не випадковий – саме Гриневич була першим директором центру оцінювання якості освіти і займалась впровадженням ЗНО на національному рівні. Тепер її завдання ще важче – повернути дітям можливість отримувати якісну освіту.
 
Про зміни для школярів, вступну кампанію, а також скандальну справу з плагіатом Катерини Кириленко ми й поговорили під час цього інтерв'ю.
 
ПРО НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ. 

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, ЯКЩО ВЧИТЕЛЬ НЕ ПОГОДЖУЄТЬСЯ ВЧИТИ ПО-НОВОМУ
 
– Ми дуже уважно стежили за розвантаженням програм початкової школи. Але підручники залишаються ті самі, і вчителі, які не вміють працювати по-новому, теж. Яким чином в таких умовах нововведення мають бути ефективними?
 
– Фундаментальні нововведення будуть після оновлення стандартів освіти, підготовки вчителів і запуску нової української школи – це планується на 2018 рік.
 
Однак нинішні школярі не можуть чекати. Для нас дуже тривожний дзвінок, коли діти втрачають інтерес до навчання вже в третьому класі. Тому ми вирішили здійснити проект оновлення програм початкової школи надзвичайно швидко.
 
Ви цілком правильно ставите питання. Ми даємо доопрацьовані програми. Тепер нам треба привернути увагу вчителів – і навчити їх працювати з цими програмами. Тому що підручники залишаються ті самі, стандарти навчання ті самі, і корекція програм зроблена в межах стандарту.
У серпні в кожній області відбудуться конференції для вчителів, які мають три головні питання: готовність до нового навчального року, концепція нової української школи, яку ми презентуватимемо, та програми початкової школи.
 
Крім того, на засіданнях методичних об'єднань вчителів початкової школи мають розібрати ці програми і детально з ними ознайомитися.
 
Це надзвичайно важливо.
 
В масштабах країни єдиний інструмент найшвидше донести інформацію – це інтернет.
 
Доки на сайті Міносвіти немає необхідного функціоналу, ми викладатимемо на EdEra.com допоміжні навчальні матеріали. Ще плануємо спільний українсько-канадський проект – 10-хвилинні відеоуроки, які покажуть нашим вчителям методики компетентнісного навчання.
 
Батьки теж знають про оновлення програм початкової школи. Вони мають питати своїх вчителів: "А як ви використовуєте це оновлення?"
 
Ми зі свого боку також впливатимемо. Усі наші інститути післядипломної освіти в кожній області отримали вказівку, що основною темою курсів підвищення кваліфікації має бутизапровадження методик компетентнісного навчання.
 
Але навіть в цих інститутах ми не маємо достатньо фахівців, які можуть це зробити. Тому це є широкомасштабна робота.
 
Ми рухаємося такими маленькими кроками – але краще маленький крок вперед, ніж не робити нічого.
 
– Я не так давно для себе з'ясувала, що вимоги з каліграфії і охайності писання в зошитах і раніше не були такими суворими. Наприклад, дитина могла не відступати три клітинки справа і зліва, як вимагалось, і за це не мали б зніматися бали. Тобто є багато речей, які вчителі роблять, тому що вони так звикли – а не тому, що такі вимоги.
 
– З учителями треба працювати, змінювати їхнє розуміння навчання. Крім того, треба моніторити діяльність вчителів, і це справа адміністрації шкіл.
 
Коли вчителі отримають оновлені програми, ми будемо їх націлювати на те, аби вони навчали саме за ними.
 
Якщо раніше на уроках англійської від 6-річної дитини вимагалось копіювання "графічного зображення слів, словосполучень та речень", то за зміненими програмами у першому семестрі першого класу буде лише усне мовлення.
 
Вчителі англійської не зможуть посадити дітей, щоб ті мучилися і робили ці копіювання, абсолютно безглузді для дитини, яка щойно вчиться писати рідною мовою. Якщо вчитель продовжить з першокласниками писати, це означає, що він порушує програму.
 
Є певні критерії, за якими ми можемо відслідковувати, як діє вчитель. І на це будемо націлювати адміністрації шкіл.
 
Зрозуміло, що цей моніторинг праці вчителя йому неприємний. Вчитель завжди каже, що процес навчання страшенно забюрократизований, і вчителю треба більше довіряти.
 
Успішні освітні системи ґрунтуються на довірі до вчителя. Але разом з тим, ця довіра завжди корелюється з рівнем кваліфікації вчителя – коли вчитель настільки кваліфікований, що ми можемо віддати спокійно йому своїх дітей, і знаємо, що він буде робити все на користь дитині.
 
Ми маємо пояснити вчителю, який пропрацював 20-25 років у школі, чому діти мають писати олівцем у першому класі, доки у них не виробляться сталі навички письма. Тому що вчитель ніколи не думав, що коли дитина пише ручкою і змушена часто щось виправляти, це формує в неї страх помилки.
 
– Ми ще повернемось до питання про вчителів, але зараз я хочу з'ясувати: що ще мають знати батьки про "вимоги", яких насправді немає?
 
– Широка дискусія навколо програм початкової школи показала, що батьки мають право передивитися програми, можуть їх оцінити.
 
Зараз ми допрацьовуємо методичні рекомендації щодо навчально-виховного процесу в початковій школі. Там будуть питання, пов'язанні з оцінюванням.
 
Тільки-но буде зроблено проект методичних рекомендацій, знову кладемо на EdEraУсе це буде на сайті МОН – щоб кожен міг знайти в цей документ, подивитися на нього й, у разі потреби, показати своєму вчителеві.
 

Лілія Гриневич: "Ми маємо пояснити вчителю, який пропрацював 20-25 років у школі, чому діти мають писати олівцем у першому класі, поки у них не виробляться сталі навички письма. Тому що вчитель ніколи не думав, що коли дитина пише ручкою і змушена часто щось виправляти, це формує в неї страх помилки" 

 

Не можна скочуватися в крайність, коли батьки диктують вчителеві, як навчати дітей, тому що кожен має займатися своєю справою. Але займатися своєю справою треба професійно і кваліфіковано.
 
Тому підкреслю – методичні рекомендації до оновлених програм будуть суттєво осучаснені. І вчителі мають їх виконувати. 
 
Батьки зможуть апелювати до цього документу, коли бачитимуть, що вчитель порушує ці методичні рекомендації.
 
– Дуже складно відстежити, як вчитель ставиться до дитини, чиї батьки активно чогось добиваються. Яким має бути план батьків, які хочуть захистити інтереси дітей і не зашкодити їм?
 
– Я б говорила не про контроль батьків над вчителями – а про партнерство батьків та вчителів. Це нова категорія, яку ми мусимо додати до нашої школи.
 
Тому що батьки часом зараз розглядаються школою, як "ті-хто-мають-принести-гроші-на-школу". А вони мають бути партнерами. Школа теж не має, де ще шукати інших партнерів, – бо це дві сторони, які найбільше зацікавлені в успіху цих дітей.
 
Культура партнерства в новій українській школі – це взагалі одна з базових цінностей нової школи.
 
Батьки мають право у ввічливій формі навести свої аргументи вчителю – тому що все робиться заради якості освіти дітей.
 
Наприклад, сказати: "На сайті МОН написано, що діти мають писати олівцем, а ви змушуєте писати ручкою, а ще червоним підкреслюєте помилки – це стрес для дитини. Будь ласка, чи можете ви перейти до нових методичних рекомендацій".
 
Якщо вчитель буде казати, що він не погоджується і хоче вчити так, як вчив 25 років до того, у цьому випадку ви звертаєтеся до дирекції школи про порушення методичних рекомендацій.
 
Якщо дирекція школи не реагує – тоді, будь ласка, напишіть на електронну скриньку Міносвіти з чітким вказанням номера школи та прізвищем вчителя. Якщо є порушення методичних рекомендацій і програм, які затверджені колегією МОН, це для нас є приводом для інспекції і визначення, наскільки вчитель виконує посадові обов'язки.
 
– Нинішні підручники для початкової школи будуть відірвані від нової програми, по якій вчитель має йти. Ви плануєте видавати нові?
 
– Програми оновлені в межах чинних стандартів, а підручники написані під існуючі стандарти, тож вони не будуть відірвані від оновлених програм.
 
– Але в них є інформація про те, що видаляють з програми і навпаки.
 
 Ми не маємо коштів змінювати підручників на цьому етапі. Нові підручники будуть під нові стандарти. Але вчитель завжди має право щось пропустити в підручнику і орієнтуватися на програму.
 
У підручнику для 6-річних дітей в перші місяці навчання було визначення нуля: "Нуль – це відсутність елементів в множині".
 
Значна частина вчителів розуміли, що це абсолютно глупота – змушувати дітей вчити це напам'ять в 6-річному віці у перші місяці навчання в школі. Вони просто опускали це визначення і подавали його вже тоді, коли дитина була до цього готова.
 

Лілія Гриневич: "Якщо вчитель буде казати, що він не погоджується з цими методичними рекомендаціями і хоче вчити так, як вчив 25 років до того, то в цьому випадку ви звертаєтеся до дирекції школи про порушення" 

 

Шлях збільшення кількості фактичних знань та інформації, яким йшла наша школа останні десятиліття, безперспективний.
 
У нас відбулася знаннєва криза української школи. Ми мусимо це зрозуміти і визнати.
 
Ми повинні виділити ядро знань, з яким треба обов'язково працювати. На цьому ядрі знаньбудувати вміння, як застосовувати ці знання для вирішення практичних життєвих ситуацій, як формувати навички критичного мислення.
 
Таким чином ми маємо сформувати в дітей ключові компетентності, які сьогодні визнані провідними освітніми системами світу як такі, що необхідні для сучасної людини в 21 столітті. І їх буде покладено в основу змісту освіти в новій українській школі.
 
Але в будь-якому випадку, оновлення програм – це вже крок назустріч тим дітям, які сьогодні вчаться у початковій школі.
 
Я весь час звертаю увагу вчителів на те, що ми живемо в новому столітті. Це інше покоління дітей, яке по-іншому сприймає інформацію. Ми теж мусимо мінятися.
 
Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас.
 
Зараз ми залишаємося в межах старих державних стандартів, у яких визначені основні очікування і навчальні результати. Але ми торуємо трохи іншу дорогу до доходження до результатів.
 
Наприклад, діти мають знати табличку множення. Це обов'язковий результат навчання.  Але щоб вони нею справді добре володіли, її треба вчити більшу кількість уроків, і вчитися застосовувати її практично, а не просто зазубрити.
 
Ми зараз шукаємо можливості, як потім провести моніторинг навчальних досягнень дітей початкової школи, які вже навчатимуться за розвантаженими програмами.
 
Але я буду наполягати і можу аргументувати всім опонентам, що цей крок є кроком назустріч до дітей і кроком назустріч до підвищення їхнього інтересу до навчання.
 
Бо від того, що відбудеться з учнями в початковій школі, залежить те, наскільки успішними вони будуть в основній школі. Якщо вони знеохотилися до навчання на рівні 3-4 класу – важко очікувати, що вони потім будуть успішними в базовій школі. Це критично важливо.
 
Ми довіряємо українським вчителям і будемо їхнім партнером, щоб вони змогли зробити такий самий крок назустріч дитині. Більшість коментарів на ЕдЕрі було від вчителів-практиків, і саме за їхніми пропозиціями оновлювалися програми.
 
Більше того, в нас є чимало позитивних відгуків про заплановані зміни і з регіонів.
 
– Коли планується розвантаження програми для старших шкіл?
 
– Зараз ми в першу чергу працюємо над 9 класом, бо наступного року мають друкуватися підручники для 9 класу. І тут вже є можливість ці програми скоригувати з підручниками.
 
– Щодо нововведень для школярів початкової школи. Окрім того, то діти можуть писати олівцем і вчитель не має виправляти червоною ручкою – що ще зміниться з 1 вересня?
 
– Усі нюанси будуть в методичних рекомендаціях, які зараз готуються.
 
Але точно буде обмеження в домашніх завданнях. Тому що в нас є дуже тривожний сигнал про те, що діти в 3-4 класі діти мають завеликі обсяги домашніх завдань. Інколи буває, що обсяг написаного вдома перевищує обсяг написаного на уроці. Дитина перевтомлюється і втрачає інтерес до навчання.
 
Тобто в методичних рекомендаціях буде дано рекомендації щодо обмеження домашніх завдань по обсягу.
 
Будуть питання, які пов'язані з читанням. Для нас важливо, щоб дитина вчилася розумітитекст, не боялася висловлювати свою думку. Ми хочемо відійти від техніки читання на швидкість – до читання з розумінням.
 
Далі аналіз тексту – як дитині зробити з нього висновки, коли дитина оцінює, наприклад, не героя (чи він позитивний, чи негативний) – а його вчинки. І це вже формує в дитини навички критичного мислення.
 
Тобто ми "зашиваємо" елементи компетентнісного підходу в такі нюанси – і це вже і є маленькі кроки вперед до нової української школи. Як би це патетично не звучало, але для нас це важливо.
 

Діти в 3-4 класі діти мають завеликі обсяги домашніх завдань. В методичних рекомендаціях буде дано рекомендації щодо обмеження домашніх завдань по обсягу.

 

І батькам, і вчителям потрібно зрозуміти суть реформи школи, яку ми втілюємо. Я взагалі вважаю, що в освіті не можна провести реформу, яка не має суспільного прийняття.
 
Ми розробили проект закону "Про освіту". У ньому фактично виписані всі параметри реформи освіти, зокрема, освітньої середньої школи.
 
Але людям дуже важко читати закон. І все, що вони з нього почули і зрозуміли – "буде додатковий рік навчання". А коли уявили собі, що в оцій нудній школі, яка зараз перевантажена теоретичною інформацією, де діти почасти втрачають своє здоров'я, діти ще мають сидіти 12-ий рік – більшість обурилась.
 
Така 12-річна школа нам не потрібна.
 
Для нас важливо пояснити доступною мовою ідеї нової української школи, у чому вона принципово має відрізнятись. І це буде в Концепції, яку ми презентуємо наприкінці серпня.
 
Нам важливо, аби суспільство підтримало цю реформу.
 
Ми мали цей довід із ЗНО. Аж коли ми достукались і пояснили, що дає ЗНО для дітей, і нас підтримало суспільство – потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху.
 

Одна зі стін МОН біля центрального входу. На ній - цитата Нельсона Мандели: "Освіта – найпотужніша зброя, аби змінити світ" 

 

– Перед інтерв'ю батьки, які відкривають альтернативні навчальні заклади, просили задати вам ще одне питання. Я знаю, що підтримка цих ініціатив передбачена у законопроекті "Про освіту". Але мам-активістів цікавить принципова позиція МОН з цього питання. Що ви робите, аби полегшити їм життя?
 
– Спільно з МОЗ ми розробили нові санітарні регламенти для дошкільних навчальних закладів, які дають можливість відкривати маленькі дошкільні навчальні заклади навіть у житловому фонді.
 
Тепер не обов'язково мати окрему кухню садочку – а можна цілком законно замовити кейтерингову службу. Це не спрощення, а осучаснення, не якесь пониження стандарту – так працюють в європейських країнах, це насправді розширення можливостей.
 
Ми почали роботи над новими санітарними регламентами для шкіл, і це має полегшити їх відкриття.
 
Я прихильник свободи вибору в освіті. Якщо батьки мають певні переконання – релігійні, чи у вихованні, які є в інтересах дитини і не суперечать Конституції – то вони мають мати право вибору в освіті. Воно забезпечується приватною освітою, альтернативними підходами, зокрема домашнім навчанням.
 
У законі "Про освіту" ми створюємо поле для визнання результатів цього навчання, адже маємо бути впевнені, що ця дитина отримує якісну освіту в межах стандарту.
 
Тому повинно бути періодичне визнання результатів навчання на базі загальноосвітнього навчального закладу.
 
Це все передбачено в Законі "Про освіту", як і принцип "гроші ходять за дитиною". Він стосується усіх форм власності, тому це вже має зняти певне фінансове навантаження з батьків.
 
ПРО КВАЛІФІКАЦІЮ ВЧИТЕЛІВ І ЗАРПЛАТИ
 
– Давайте повернемось до питання вчителів. За цими оновленими програмами працюватимуть вчителі, які до цього не готові – вони багато років викладали інакше. Як їх змінити?
 
– Один з важливих викликів реформи – виокремити і відшукати вчителів, які сьогодні можуть бути провідниками нових ідей.
 
Чому в нас взагалі виникла ідеологія публічного перегляду програм? Бо через інтернет-перегляд ми побачили чудових експертів і вчителів, які працюють в регіонах, відкритих до цих ідей, і які можуть бути їх носіями.
 
Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти. Тобто, школа повинна супроводжуватись оновленим вчителем з оновленими методами викладання.
 
Але нам потрібно на вході мати хорошого абітурієнта.
 
А якщо ми маємо вступника зі знаннями на слабеньку трійку, то ми й учителя теж можемо отримати на слабеньку трійку.
 
Я прикро вражена результатами вступної кампанії на педагогічні спеціальності.
Наведу приклади.
 
На інженерію програмного забезпечення в одному з університетів (не називатиму зараз назву) найвищий прохідний бал 184, найнижчий на програміста – 162 бали.
 
На право – найвищий 185, найнижчий – 147.
 
На економіку – 179, найнижчий – 161.
 
На вчителя математики найвищий – 146, найнижчий – 100,1. На вчителя фізики найвищий – 127, найнижчий – 100,1.
 
Чи можемо ми очікувати на здійснення реформи  з такими вчителями? 
 
На щастя, є ще й добре підготовлені абітурієнти, які прагнуть реалізувати себе у педагогічній праці. На них ми покладаємо великі надії, проте їх все менше.
 
Нам гостро необхідна широка дискусія стосовно якості підготовки вчителя і абсолютно демотивуючої соціальної позиції, яку сьогодні має вчитель у суспільстві.
 

Лілія Гриневич: "Нам гостро необхідна широка дискусія стосовно якості підготовки вчителя і абсолютно демотивуючої соціальної позиції, яку сьогодні має вчитель у суспільстві"

 

Візьмемо зарплати вчителя. Вчитель без категорії має середню заробітну плату 3.467 гривень і оплачується в тарифній сітці по 9 тарифному розряду. Вчитель вищої категорії може мати середню по країні 4.438 гривень і 12-й тарифний розряд.
 
Тобто вчитель цінується в цій вилці з 9-го по 12-й розряди.
 
А от у вищій школі викладач-асистент, тобто працівник вищої школи найнижчого рівня, має зарплату у 4.737 гривень – і це вже 16 тарифний розряд.
 
Це означає, що в тарифній сітці вчитель позиціонується дуже низько, і це демотивує багатьох  людей йти в цю професію.
 
Ми мусимо з наступного року шукати інші підходи до вступу абітурієнтів.
 
Я не можу оголошувати це як готове рішення, тому що воно ще визріває і буде дискутуватися – але пропозицією було б мотивувати кращих абітурієнтів йти в педагогічні спеціальності через відповідні доплати з укладанням певних контрактів.
 
Наприклад, якщо вони йдуть на педагогічні факультети, то мають отримати якісь бонуси. Чи у вигляді підвищених стипендій, чи у вигляді працевлаштування з якимись надбавками.
 
Ми будемо намагатись такий механізм представити. Очевидно, що він потребує бюджетної підтримки й відповідних нормативно-правових актів, його не можливо застосувати одразу.
 
Але вже починаючи з бюджету 2017 року, ми маємо хоч трішки просунути зарплату вчителя, при цьому впорядкувавши до нього кваліфікаційні вимоги.
 
Я розумію, що цей бюджет теж буде складний через військові дії. Але освіта – це теж частина безпеки країни.
 
– Чи є якісь об'єктивні підстави вважати, що зарплата вчителя найближчим часом буде зростати, і якщо так, то яким чином?
 
– Поки що тільки просуванням по тарифній сітці.
 
Нам дуже важливо прийняти новий закон "Про освіту". Він лежить у парламенті, допрацьований до першого читання – проте так і не був винесений на голосування.
 
Закон визначив механізми зростання соціального статусу вчителя і заохочування кращих вчителів, а у прикінцевих положеннях є план просування по тарифній сітці вчителя.
 
У проекті закону описана можливість мотивувати кращих вчителів через проходження ними добровільної зовнішньої сертифікації. За це вони, відповідно до закону, мають отримувати 20% доплати. 
 
– Підвищення зарплат по тарифній сітці – це великі бюджетні гроші. Мінфін йде вам назустріч?
– Якщо ми підвищуємо на один розряд оплату праці вчителів, то за січень-грудень 2017 року це коштуватиме бюджету 1,56 мільярди гривень.
 
Зараз йде формування бюджету. Ми поки що не можемо обговорювати якісь конкретні цифри, бо зараз відбуваються загальні обговорення.
 
Вся освітня субвенція нині на освіту з держбюджету – 44 мільярди гривень. Але вона покриває не лише зарплати вчителям, але й інші видатки – ремонти і утримання шкіл.
 
Якби ми справедливо віддали утримання шкіл органам місцевого самоуправління, як це є у більшості країн, і зайнялись лише педагогічною складовою – ми б мали більше можливостей мотивувати вчителя.
 
Погляньте, що в нас відбулося, і де насправді є великий резерв.
 
У результаті фінансової децентралізації великий ресурс був переданий на місця – з 1 січня по 1 липня цього року місцеві бюджети отримали на 23 мільярди гривень доходів більше, ніж за аналогічний період минулого року.
 
Це ті кошти, які б могли зайти до держбюджету. А вони тепер пішли в місцевий бюджет. Треба розуміти, що за цими коштами мають йти також і повноваження. Тому що ми не можемо з держбюджету віддати кошти на місця, а залишити в державному бюджеті ті самі зобов'язання.
 
Скажімо, що сталося з професійно-технічною освітою? Весь бюджет ПТО на рік – це 5,6 мільярдів гривень. А ми зараз говоримо про додаткові 23 мільярди, які пішли практично за трохи більше, ніж перше півріччя. При цьому є міста обласного значення, які мають значні додаткові ресурси, проте заявляють про те, що вони не можуть фінансувати профтехосвіту.
 
Наприклад, Чернігів. Там заборгованості по зарплаті й для професійно-технічної освіти.
 
Одночасно дивимося на стан рахунків у Чернігові – на казначейському рахунку є значно більші суми. Ба більше, у них понад 300 мільйонів лежать на депозитних рахунках.
 
Тобто це є політика спротиву, коли вони не хочуть виділяти кошти на свої повноваження, які прописані в законі, а при цьому хочуть фінансувати ті речі, які будуть видимі відразу і дадуть електоральний результат.
 
У багатьох країнах субвенція на здобуття загальної середньої освіти чітко покриває тільки педагогічну складову – зарплата вчителя, нарахування, можливо, ще підвищення кваліфікації цього вчителя, підручники, засоби навчання.
 
Утримання будинків, комунальні послуги, ремонти будинків – усе це робить місцеве самоврядування зі своїх коштів. І це прозорий, дуже зрозумілий розподіл.
 
Ми ж зараз освітньою субвенцією покриваємо і зарплатню вчителів, і частково комунальні послуги.
Якби це утримання було покладено на органи місцевого самоврядування – вивільнилася б частина коштів для підняття заробітної платні вчителю.
 
Ми мусимо мати принципову розмову з органами місцевого самоврядування. Хочете? Тоді забираємо частину ваших доходів. Ні? – Виконуйте свої повноваження. 
 
Зрозуміло, що є маленькі міста обласного значення, які не можуть утримати повністю професійно-технічну освіту, тому що в них нерозвинута промисловість, немає багато платників податків, як, наприклад, в обласних центрах.
 
Тому на передостанньому засіданні Кабміну ми розподілили 98 мільйонів, проаналізувавши причини заборгованості. Якщо видатки на ПТО становлять понад 20% видаткової частини бюджету цього міста, то це означає, що їм потрібно допомогти.
 
Але така ситуація, як у Чернігові, коли люди мають гроші, тримають їх на депозиті, – то чому держава повинна це дофінансовувати?
 
– Як ви можете вплинути на цей процес, як у Чернігові?
 
– Я доповіла цю ситуацію на нараді в Кабміні. Якщо змін не буде, то цим має займатись прокуратура.
 
Але хочу підкреслити – передання профтехосвіти на місцевий рівень було непродуманим кроком. На 2017-ий рік ми пропонуватимемо здійснювати фінансування профтехосвіти на обласному рівні, при цьому виділяти державну субвенцію на здобуття повної середньої освіти учнями ПТНЗ.
 

Цитата Альберта Ейнштейна біля кабінету міністра: "Великі проблеми, які стоять перед нами, не можна вирішити на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли вони виникали". 

 

– Щодо сертифікації вчителів. Чи є вже чіткіше бачення, як це відбуватиметься, хто це буде робити?
 
– Поки не прийнятий закон про освіту, ми не можемо запускати жодні процеси, пов'язані з сертифікацією.
 
Для нас ідея сертифікації полягає в мотивуванні провідників реформи освіти.
 
Ця сертифікація має бути орієнтована на те, що вимагає реформа – володіння методиками компетентнісного навчання, розуміння сутності нової української школи.
 
Саме це буде перевірятись, крім безпосереднього володіння навчальним матеріалом. Не може вчитель математики не знати математику. Але як викладати математику з точки зору компетентнісного підходу – ось оце буде основне питання.
 
Дуже багато питань по технології сертифікації, тому що є речі, які ти не можеш перевірити тільки зовнішнім тестом. Тобто, окрім зовнішнього тесту буде інша частина, яка має в реальному середовищі показати, як ця людина викладає. Тут ми думаємо, у який спосіб це зробити.
 
Усе впирається в закон "Про освіту", який досі не прийнятий. Як тільки він буде – пропишемо, що й у які роки буде проводитись: коли буде сертифікація, скільки це буде коштувати бюджету.
 
Основна аргументація противників, які не хочуть прийняття цього закону, – що він дуже дорогий і коштує 150 мільярдів гривень.
 
По-перше, це не так. Він буде запроваджуватись поступово.
 
Наприклад, якщо ми запроваджуємо 12-річку за варіантом, що в перший клас діти йдуть у 2018-19 навчальному році, то 12-ий клас у нас виникає у 2029-30 навчальному році. То хіба можна кошти на 12-ий клас зараховувати в ті кошти законопроекту, які зараз потрібні?
 
Вони враховують одразу той рівень ЗП вчителя, до якого ми прагнемо. Але в перехідних положеннях вказано, що ми йдемо поступовим просуванням по тарифній сітці. А це значно дрібніші кроки і менші суми.
 
Разом із тим, у законі є багато важливих положень, які не потребують додаткового фінансування. Наприклад, роблять прозорими бюджети навчальних закладів, і ми можемо розуміти, скільки батьки додають коштів для закладів освіти, і який реальний бюджет освіти сьогодні.
 
– Минулого року ми з вами обговорювали стейкхолдерів реформи. І якщо вчителі не підтримають реформу, вона не пройде. Зараз ви відчуваєте їхню зацікавленість у змінах і підтримку? Яка частина з них є активною і мотивованою?
 
– У будь-якій справі ця кількість "агентів змін" може становити орієнтовно 15-20%. Але намтреба достукатися до ста відсотків учителів.
 
Саме тому ми підготували концепцію нової української школи, яку оприлюднимо 18 серпняна серпневій відео-конференції. У тій простій зрозумілій формі, як її написано, вона має допомогти достукатися до серця кожного вчителя.
 
Нам потрібно дати відповіді на запитання: "Що таке ця нова українська школа, і чим вона буде відрізнятись від нинішньої?" Потім – знайти більшу кількість тих, хто поділяють ці ідеї. Я впевнена, таких людей ставатиме більше.
 
Для цього нам потрібно розпочати широкомасштабне підвищення кваліфікації вчителів – але у нових формах.
 
Закон "Про освіту" дає можливість вчителям обирати формат і місце підвищення кваліфікації.
 
Ми зараз шукаємо за міжнародної підтримки різні можливості семінарів і навчань для вчителів щодо методик викладання. Насправді  вчитель зацікавлений у тому, аби вміти щось робити краще, ніж інший вчитель. У цьому є така змагальна складова у позитивному сенсі цього слова.
 
Чим відрізняються вчительські дискусії у Фінляндії чи сусідній Польщі?
 
Вони між собою обговорюють технології навчання, особливості підходів до різних учнів. Є горизонтальне спілкування, яке мотивує до підвищення кваліфікації. Коли ви зайдете в нашу учительську, то здебільшого почуєте розмови про що завгодно, але не про методи викладання.
 
Ми повинні цю ситуацію змінити.
 

Сертифікація вчителів буде складатись з тесту, а також з іншої частини, яка має показати, як цей вчитель викладає. 

 

– Неодноразово зауважувалось, що кількість вчителів таки доведеться скорочувати. Цей процес вже почався?
 
– У нас є попередні дані у зв'язку з процесом створення опорних шкіл і оптимізацією шкільної мережі.
 
За інформацією органів місцевого самоврядування, станом на 1 липня близько  будуть скорочені 3800 ставок вчителів.
 
З них понад 2400 ставок будуть перерозподілені в інші заклади, або збережені з меншим навчальним навантаженням, 700  – ставки, на яких працюють пенсіонери, ще 700 – вчителі не пенсійного віку. Органи місцевого самоврядування зараз уточнюють, скільки з цих ставок на даний час заповнені.
 
Зрозуміло, що вивільнення вчителів – болючий процес. Людьми, які працюють на тих 700 ставках, що вивільняються, займатимуться центри зайнятості з приводу перекваліфікації, соціальних виплат та пошуку місць праці.
 
Але ми маємо враховувати, що кількість дітей з 1995 до 2013 року (до анексії Криму і початку АТО) скоротилася на 43%, а кількість вчителів – всього на 15%.
 
Зрозуміло, що саме ці вчителі становлять основну протестну групу проти опорних шкіл і оптимізації.
 
ПРО ОПОРНІ ШКОЛИ ТА ВСТУПНУ КАМПАНІЮ
 
– Як просувається процес створення опорних шкіл?
 
– За даними з регіонів, на 1 вересня буде 134 опорні школи. Туди підвозитимуть дітей з інших населених пунктів. Це школи, які мають філії, які дообладнують, і яким закуповують шкільні автобуси. Було виділено 200 мільйонів гривень на дообладнання і 600 мільйонів на автобуси – це наша частина з держбюджету. Частину коштів повинні додати ще місцеві бюджети.
 
Процес йде досить складно – тому що за це мають голосувати місцеві ради, а не всі готові понижувати ступінь школи.
 
Наш підхід – початкова школа має бути якнайближче до місця проживання дитини, а старших треба довозити, аби вони отримували якісну освіту.
 
Не всі батьки розуміють значення якісної освіти для дитини. Але у сільській місцевості поки немає іншого рішення для старшокласників, крім як формувати саме такі опорні школи, аби вони могли претендувати на рівні права у доступі для освіти з міськими дітьми.
 
За результатами ЗНО в сільських дітей щонайменше в 10 раз менше шансів успішно скласти ЗНО з іноземної мови у порівнянні з міськими.
 
За місцем народження сільська дитина вже фактично має обмежений доступ до якісної освіти.
 
– Ви згадали вступну кампанію. Цього року вона мала багато нововведень. Як ви оцінюєте їхню ефективність, і чи плануєте на наступний рік їх залишати?
 
– Цього року була введена повна електронна подача документів.
 
У перші 2 дні всі хотіли одночасно їх подати. Серед іншого, випускники мали надавати скани своїх атестатів. І спочатку вони їх завантажували у дуже великому розмірі. Це спричинило технічні проблеми. Але ми їх вирішили, поставили додатковий сервер і роз’яснили, якого розміру завантажувати додатки до атестатів.
 
Але найголовніше – автоматичний розподіл місць держзамовлення за допомогою оновленого алгоритму за формулами ВНЗ та пріоритетами вступників.
 
Є ті навчальні заклади, які за результатами отримали збільшення державного замовлення. Скептики говорили, що всі ці додаткові місця отримають лише київські ВНЗ.
 
 
І ще мені приємно, що ми виконали повністю держзамовлення з технічних спеціальностей, де у нас завжди був недобір.
 

Лілія Гриневич: "За місцем народження сільська дитина вже фактично має обмежений доступ до якісної освіти" 

 

Ми продовжуватимемо цю практику на наступний рік. За результатами цієї вступної кампанії ми проведемо дуже детальний аналіз всього процесу, для того, аби виправити певні недоліки.
 
Але ми рухаємось вперед. Краще робити незначні помилки, але рухатись, – ніж нічого не робити чи робити переворот, який призводить до зривів термінів, корупційних схем і так далі.
 
ПРО ПЛАГІАТ І ДИСЕТРАЦІЮ КАТЕРИНИ КИРИЛЕНКО
 
 Стосовно рішення Атестаційної комісії МОН по дисертації Катерини КириленкоЯ маю одразу сказати, що це рішення дуже засмутило багатьох науковців, експертів та журналістів. Адже за наявності багатьох доказів плагіату та псевдонауки, які містилися у дисертації пані Кириленко, її не позбавляють ступеню.
 
Але моє питання про законодавче поле. Чому під час засідання атестаційної комісії не було враховано той факт, що спецрада Національного університету біоресурсів і природокористування України приймала рішення методом підняття рука не голосуванням бюлетенями, як того вимагає "Положення про спеціалізовану вчену раду"?
 
– Я не можу рухатись проти закону для того, аби комусь подобатись. Я розумію, що громадськість тисне, але я, як міністр, можу діяти лише в межах законодавства.
 
– Це крок в межах законодавства.
 
– Якби розглядалось на спеціалізованій вченій раді питання скасування наукового ступеня – тоді це мало б бути обов'язковим таємним голосуванням, що визначено нормативно-правовою базою.
 
Однак таке питання не ставилось на голосування. На засіданні спецради розглядали висновок спеціалізованої вченої ради Харківського педагогічного університету їм. Г. Сковороди, який був наданий на звернення міністерства.
 
Ви кажете, що всі були розчаровані і засмучені рішенням Атестаційної комісії. Але яким було це рішення?
 
– Залишити ступінь.
 
– Ні – "Взяти інформацію до відома".
 
Атестаційна комісія МОН не розглядала питання про скасування ступеню. Тому що ми не отримали жодного подання спеціалізованої вченої ради про те, щоб скасувати науковий ступінь.
 
Якби ми мали подання про те, щоб "скасувати", ми б ставили на голосування рішення "залишити чи скасувати" науковий ступінь.
 
Отже, що в цій ситуації можна зробити? Треба системно вирішити питання плагіату.
 
З вересня ми запускаємо Національне агентство забезпечення якості вищої освіти(НАЗЯВО). Ми ухвалили дві постанови, які розблокують його роботу.
 
У НАЗЯВО ми спеціально сформували Комітет з питань етики. Він буде складатись з науковців, а не з чиновників. І цей комітет зможе, навіть без спеціалізованих вчених рад, ініціювати позбавлення наукового ступеню, коли є доведений плагіат.
 
Крім того, ми запускаємо Національний репозитарій академічних текстів, на нього вже виділені кошти з бюджету. Пропустивши текст дисертації через цей репозитарій, можна буде чітко побачити, який там відсоток плагіату.
 
Тобто ми вдосконалюємо боротьбу з плагіатом законодавчо та інституційно.
 
Я ще раз хочу пояснити, що рішення про позбавлення наукового ступеню мають приймати не чиновники, а наукова спільнота.
 
Зараз, згідно законодавства, цим займаються спеціалізовані вчені ради. Я вважаю, що це конфлікт інтересів – коли рішення про позбавлення наукового ступеню має прийняти та ж сама спеціалізована вчена рада, яка його присудила. Це передбачено законодавством, яке було прийнято ще до мене. Його треба міняти.
 
Міністерство освіти замовило альтернативний висновок.
 
– У цій ситуації МОН не може нічого зробити. Пункт 29 "Порядку про присудження наукових ступенів" передбачає у таких випадках розгляд справи у суді. Там зазначається, що "повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації". Ви плануєте йти цим шляхом?
 
– Ми плануємо з вересня запустити НАЗЯВО. І це є системне рішення проблеми, а не робота тільки під одну дисертацію і одне рішення.
 
– Це не політичне рішення. Це випадок, коли є неправда, псевдонаука і плагіат – і ці факти залишаються не покараними.
 
– Якщо ця справа має такий розголос, то кожен громадянин має право звернутися до суду, не чекаючи Міністерства. Але чомусь не звертається...
 
– Тобто наступні кроки МОН у цій справі – НАЗЯВО, яке має взятись за розгляд дисертації?
 
– Так. Наразі здається, що ми рухаємось повільно, але ці зміни не відбуваються так швидко.
Боротьба з плагіатом має стати цінностями всіх спільнот і, зокрема, академічних.
 
– Наприклад, є лист Українського фізичного товариства за підписом його президента, де науковці обурюються рішенням Атестаційної ради. Це якраз той випадок, коли академічна спільнота не мовчить.
 
– Чому тоді ця академічна спільнота не об'єднається і не знайде хоча б одну спеціалізовану вчену раду, яка дасть подібний висновок?
 
Чому є лише відгуки від або громадських організацій, або приватних осіб?
 
Українське фізичне товариство – це не спеціалізована вчена рада. Крім того, йде мова про спеціальність, за якою була написана дисертація.
 
– Дисертація написана з педагогіки. Але фізики чітко вказують, що в тексті дисертації – псевдонаука про лептонного Бога.
 
– Є науковці і наукова спільнота, і вона має дати обґрунтовані висновки в межах своїх повноважень. Я не можу, як міністр, діяти всупереч закону. І я буду наполягати на цьому.
 
– Цілком очевидно, що спецрада Національного університету біоресурсів і природокористування, який очолює Станіслав Ніколаєнко, не дасть висновок про те, що вона присудила ступінь роботі з плагіатом і псевдонаукою.
 
– Але у нас немає зараз альтернативного виходу.
 
– Добре. Ви сказали, що, приміром, фізичне товариство має знайти спеціалізовану вчену раду, якій дасть прочитати роботу Кириленко. Давайте конкретніше. Яким має бути шлях, наприклад, такої спільноти нау
Коментарi - 0
Статті
ЕЛЕКТРОМОБІЛізація!!!
Людство стоїть на порозі керованого термоядерного холодного синтезу. А використання енергії сонця, вітру та води стало не просто реальністю, а глобальним трендом, котрий ліг в основу Паризької угоди зі скорочення шкідливих викидів і обмеження глобального потепління до 2050 року. Сьогодні людство переступає межу нових технологій переміщення людини в просторі.
Что нужно сделать Украине для создания умных городов?
Умные технологии все чаще на слуху — часы, бытовая техника, дома и даже целые города... За ними — будущее. Более того — и настоящее тоже. Ведь они среди нас и развиваются так же стремительно, как и интернет вещей (IoT). И невозможно не заметить, как они воздействуют на муниципальные услуги по всему миру
Как не нужно действовать в кризисной ситуации: чему неаграриев может научить распространение вируса АЧС
Практически ежедневные сообщения из регионов Украины об очередной вспышке африканской чумы свиней (АЧС) любому человеку не из агробизнеса хочется как можно быстрее пролистать и забыть. Но если посмотреть на ситуацию со стороны, в ней можно увидеть не только несчастных свиней, но и кейсы для антикризисной работы любого бизнеса

Читати всi >>>
Курс валют
Курс валют на портале Finance.UA